Главная | Регистрация | Вход | RSSВторник, 23-Января-2018, 14:05

Диканька

Каталог статей

Главная » Статьи » Сами о себе

Історична Диканька на Полтавщині
Диканька – селище міського типу, районний центр та центр селищної ради, якій підпорядковані села Василівка, Проні, Трояни. Розташована за 30 км від Полтави. Повз Диканьку пролягає автотраса Полтава – Гадяч. Населення – 8,6 тисяч чоловік.

Уперше документально засвідчена в літопису Самійла Величка 1658 року у зв’язку з козацькою сутичкою поблизу села, на Сербинському полі. Походження назви Диканьки пов’язане з тим, що в давнину місцевість була оточена дикими густими лісами. За іншою версією, назва походить від прізвищ перших поселенців краю – Диканів, Диканенків, Диких. З 1660 року Диканька входила до складу Великобудищанської сотні Полтавського полку. Від 1687 року, за універсалом гетьмана Івана Самойловича, належала генеральному судді В.Л. Кочубею, під час Північної війни стала ареною воєнних дій (1708 – 1709).

Уже тоді Диканька славилася броварнями, пасіками, млинами, селітряними заводами. З 1752 року значилася у першій сотні Полтавського полку. За Генеральним переписом 1765 – 1769 рр. у селі було 328 дворів і 1509 чоловік. Від тих часів збереглися пам’ятки архітектури: Троїцька (1780) та Миколаївська (1794) церкви, Миколаївська дзвіниця (1810), Тріумфальна арка (1820). 1801 року розпочато будівництво двоповерхового палацу Кочубеїв – одного з кращих архітектурних ансамблів України (згорів 1919 р.) та засновано перше приватне трикласне училище. У 1899 році вперше відкрито бібліотеку-читальню.

У 1910 році в Диканьці мешкало 5380 осіб, налічувалось 981 господарство. Тут діяли винокурний, пивоварний, лісопильний, гончарний і цегельний заводи, механічна та ливарна майстерні, в економії Кочубеїв розводили породистих англійських коней, тонкорунних австралійських овець, корів молочної симентальської породи, беркширських та темворських свиней.

У березні 1923 року Диканька стала районним центром. У 1929 – 1930 рр. тут було створено 3 колгоспи, 1931 р. – МТС. Під час фашистської окупації (4 жовтня 1941 – 22 вересня 1943 рр.) гітлерівці спалили в Диканьці 633 хати, стратили близько 300 чоловік, вивезли до Німеччини 200 юнаків та дівчат. На фронтах війни та в партизанських загонах загинуло майже 700 диканчан.

Від 13 квітня 1957 року Диканька є селищем міського типу з розвиненою інфраструктурою. Одним із найбільших промислових підприємств району є Диканське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів «Київтрансгазу» та підземне газосховище «Солоха».

З історією Диканьки пов’язані імена гетьманів Якова Острянина, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Брюховецького, Івана Мазепи, Данила Апостола, полковників Полтавського полку Мартина Пушкаря, Федора Івченка, Григорія Витязенка, Івана Іскри та інших відомих історичних постатей. Диканька оспівана О.С. Пушкіним у поемі «Полтава», М.В. Гоголем в оповіданнях «Вечори на хуторі біля Диканьки», М.К. Башкирцевою у її славнозвісному «Щоденнику».

Місцеві мешканці пишаються, що директором Кримської астрофізичної обсерваторії є уродженець Диканьки, академік НАН України М.В. Стешенко. Почесний громадянин Диканьки, лауреат Державної премії СРСР, генерал-лейтенант артилерії у відставці О.І. Нестеренко був першим начальником космодрому Байконур.

Вигідне географічне положення та мальовнича природа сприяють розвитку туризму в регіоні. У Диканьці та її околицях налічується п’ять пам’яток культури історичного минулого та десять пам’ятників природи, більшість яких входить до створеного в 1994 році регіонального ландшафтного парку «Диканський».

Василь СКОРИК,
директор Диканського
Історико-краєзнавчого музею
Друкується зі скороченнями за виданням «Імена України в космосі» (Київ, 2003)




Источник: http://www.obriy.pib.com.ua/2006/34_06/08.shtml
Категория: Сами о себе | Добавил: viten (18-Ноября-2007) | Автор: Администратор
Просмотров: 700 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]